читайте!

Смерть кавалера

апологетика "традиційної двомовності" як корелятор ватофілії

https://aillarionov.livejournal.com/1118072.html
... на президентских выборах 2019 г. украинцы голосовали не только против лжи, коррупции, неисполненных обещаний, цинизма, ложного пафоса, непорядочного поведения Петра Порошенко, но и, похоже, против навязывавшегося им форсированного перехода с традиционного для многих из них двуязычия только на один язык. То есть они выразили свой протест не только против Путина –  организатора одной войны против украинцев, но и против Порошенко – организатора против них другой, языковой, войны.

P.S.
Щоби не вигладяти снобом в заголовку
Collapse )
... and the Bookman

Lot's Wife Rap

Сковороду надо читать как рэп:
«Что есть Лотова Жена? Слѣд! Куда Она тебе ведет? Туда, куда сама идет. Идет туда, куда смотрит. Куда смотрит, там Ея Мысль. Она оглянулась в Содом. Жена и Содом есть то же. Содом значит то, что Тайна. Вот куда Жена привела! в Содом. А Содом же куда ведет? Туда, куда Дым восходит. Дым Его восходит в Небо. Дым его поднялся в Гору. Дым, Чад, Дух, Мысль, Толк есть то же. Видиш? куда ведет Содом? Жена и Содом суть Ноги. Видиш, что идут на Горы? Се на Горах Ноги!..»
The Good

Pygmalion

І ще до дня перекладача.
Влітку я нарешті купив «Пігмаліон» Шоу в перекладі Миколи Павлова (видання «КМ»). Мені здається, це найкраща українська версія п’єси – і найскладніша за стратегією. Мову Елізи передано не так засобами суржику, як фонетики. Як і в оригіналі, власне.

«Та не рузстроюйтесь ви, Копитане. Чим сильніш пиріще, тим бистріш кінчиця. Купіть осьо лучче букєтіка».

«Я ж нічо’ тако’о не зробила. Ну забалакала до цьо’о пана — так я ж маю право квітами торгувать, коли на тротувар не лізу. Заступіця за мене! Я ж порядна дівчина! Я ж тіки попросила, шоб він букета купив!»

«Тьу-у-у-у…» («Ah—ah—ah—ow—ow—oo!»)

«Не хочу торгувать на вулиці. Хочу продавать у магазіні. А хто ж мене возьме, як я не вмію балакать по-пра’ільному. А він говоре, шо науче. Мені ж не тра’ вашої ласки. Я платить готова, а він мене обзива, як ту дівку!»

«Тьу-у-у! Чо’ це я замурзана?!»

«ПАНІ ПІРС. Адже ви нічого про неї не знаєте! Хто її батьки? А якщо вона заміжня?!
ЕЛІЗА. Драстя вам!
ГІҐІНС. Ось бачите, дівчина сама цілком слушно відповіла: “Драстя вам!”»

«ЕЛІЗА (нарешті проковтнула цукерку, мало не вдавившись). Я б виплюнула, так не мона ж: виховання не дозволя».

«ПАНІ ПІРС. Це не миска, Елізо, а ванна. В ній миються. Зараз ми й вас помиємо.
ЕЛІЗА. Це ви шо, хоч’те, шоб я вся отуди залізла й намокла?! Шоб на мене в цій вашій мисці кінець прийшов? Дзуськи! Знала я одну: по суботах теж отако хлюпалась. І дохлюпалась, шо Богу душу оддала.
ПАНІ ПІРС. Пан Гіґінс надолі теж приймає ванну — щоранку і в холодній воді.
ЕЛІЗА. Ти ба! Живучий!»

«ДУЛІТЛ. Так шо, жинтільмени, враховуючи вишшепригадане, я просю чесної гри. Я ж з вами в відкриту граю, не прикидаюся якимось там достойником. Був я собі недостойний, таким і зостанусь. І якшо хоч’те знать, мені так на’іть лучче. Не обманіть же чесну людину і оцініть по справедливості труд батька, шо в поті лиця ростив, годував і вдягав дитину, доки вона не виросла й не заінтересувала зразу двох жинтільменів, як ви. Шо таке пять фунтів, питаю я вас, і жду на сприятне рішення».

«ГІҐІНС. А тепер скажіть “фіолетова фіалка”.
ЕЛІЗА. Хвіолетова хвіалка.
ГІҐІНС. Притисніть нижню губу до верхніх зубів. А тепер скажіть: “Фіалка!”
ЕЛІЗА. Хв-хв-хв! Хф! Ф! Фіалка! (…)
ГІҐІНС. Ще хоч раз ви скажете мені “проХВесор”, “мНякий”» чи “не Филюйтесь”, я сам, цими руками, візьму вас за коси й тричі проволочу довкола кімнати. (Наголошуючи на вимові.) Проф-ф-фесор! М-й-й-акий! Не хвилюйтесь!»

«ЕЛІЗА (похмуро). От і моя тітка померла від інфлюенци.
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (співчутливо поклацує язиком).
ЕЛІЗА (з тим самим трагізмом у голосі). Це вони так кажуть. Та як на мене, стару замочили.
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (зачудовано). Замочили?
ЕЛІЗА. Ну! А то чого б це їй помирати від інфлюенци? За рік до того в неї дифтерія була. Я сама бачила: вона аж посиніла вся! Вже думали, гаплик старій. А батько мій узяв ложку та й улив їй джину в горлянку. Так слухайте, раз-два оклигалась, ще й півложки відгризла!
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (приголомшена). Боже мій!
ЕЛІЗА (додаючи нові аргументи). Ну, скажіть ви, на милість, чого б оце така здоров’яга та й померла від інфлюенци? А хто тепер знає, де її солом’яний капелюх — той, що до мене мав перейти?! Поцупили — точно вам кажу! Тут справа ясна, хто капелюха поцупив, той і тітку замочив!»
читайте!

Н. Ворожбит та її "Вій"

Завдяки деяким харківським дерибанам та дебілізмам я почав шукати інформацію по спектаклю Вій. І знайшов оцей спекталь - п'єсу Наталі Ворожбит "Вій. Докудрама".

"Вій" є повістю про те, як філософ та ритор вирушають у свою подорож. В численних переробках Гоголя вони кожного разу знаходять щось нове, актуальне на той момент для автора та режисера. В п'єсі Ворожбит вони знаходять сучасну Україну. Обидва слова важливі.

Найбільше пишуть про постановку "Вія" в Чернігівському театрі. Добре було б її колись побачити. А поки що можна подивитись харківський варіант, який я рекомендую

https://www.youtube.com/watch?v=Q9-K0Xs1Z8g
Спектакль по пьесе Н.Ворожбит "Вий. Докудрама" Режиссёр Алёна Снегурченко Харьков, Дом Актёра, 2014 год.

Positives attract (праворуч Ворожбит та св. Жадан)
The Good

Нарешті!

Kulish

У Києві з'явився пам'ятник Пантелеймонові Кулішу (кажуть - на розі Великої Житомирської і Стрілецької).
Porco Rosso

Культурологічне



От з чого я кайфую, так це з тяглості української культури. Сковорода, Шева, Леся, Лесь, Франко таке враження що вони всі наші сучасники (Лесь само собою). Постійно з'являються якісь мемасики, графіті, футболки та таке інше.

Спасибі діду за Енеїду, теж із цеї серії.